Posts with tag music

Володимир Горовиць - один з найвеличніших піаністів світу народився у Києві у 1903 році. У 10 років вступив до Київського музикального училища (пізніше консерваторія), яку закінчив у 17. Але диплому не отримав через те, що не скінчив гімназії. Свій перший сольний концерт дав у Харкові одразу після закінчення навчання. Для того, щоб врятувати свою родину від голоду з 1918-1925 разом зі скрипалем-одеситом Натаном Мільштейном гастролює по СССР. У 1925 їде до Німеччини. Разом з Мільштейном мали величезний успіх, дебютуючи з першим концертом Чайковського, "у Парижі, коли грав Горовиць, викликали жандармів, щоб втихомирити публіку, яка в екстазі ламала крісла". У січні 1928 Володимир блискуче виступив у Карнегі-холі в Нью-Йорку, об'їздив з оглушливим успіхом безліч міст Америки, у якій вирішив залишитись, прийнявши громадянство у 1944 році. У 1943 дав благодійний концерт для потреб військового відомства (йшла Друга світова війна) у Карнегі-холі, виконавши 1-й концерт П. І. Чайковського. Концерт приніс 10 мільйонів 941 тисячу доларів - рекордна сума для концерту класичної музики (понад 100 мільйонів по купівельної вартості долара початку ХХІ століття).

Про мотиви рішення Горовиця залишитись на Заході можна судити з того, що рідного брата та батька Володимира все життя переслідувала совєтьська влада, врешті вбивши обох. Сестрі Регіні, яка викладала у Харківській консерваторії до кінця свого життя так і надали ступня доцента, а у 1975 КГБ відмовило їй відвідати брата у США.

Горовиць відвідав Батьківщину лише у 1986 року, після 61-річної перерви, давши з тріумфальним успіхом концерти у Москві та Ленінграді.

Наприкінці життя Володимир Горовиць отримав від президента США Рональда Рейгана найвищу американську нагороду — Медаль Свободи. З 1962 по 1989 рр. отримав 24 премії «Гремі».

Володимир Горовиць помер у 1989 році у Нью-Йорку. Похований у родинному склепі свого тестя Артуро Тосканіні на кладовищі Cimitero Monumentale в Мілані.

З 1995 р в Києві проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця.

Тарас Компаніченко - справжній народний артист України. На жаль, поки ще невизнаний.

Я не боюсь тюрми і ката,
Вони для мене не страшні!
Страшніш тюрма у рідній хаті,
Неволя в рідній стороні.

Мені не стид носить кайдани
За волю краю і братів;
Та стид золочені жупани
Носить, найнявшись до катів.

Нехай нас мучать і катують,
А слова правди не уб'ють!
Нехай кати всі бенкетують —
Час прийде, разом пропадуть.

Що там тюрьма! То слава наша!
Ми всі тепер сидим в тюрмі!
Всі п'єм одну ми скорбну чашу,
Одна вона — тобі й мені.

В кого єсть совість і надія,
Того ця чаша не мина,
Той випити її зуміє,
Усю, усю! до дна, до дна!

Кого у краще віра гріє,
Тому ця чаша не страшна;
Вона прибавить ще надії,
І більше укріпить вона.
Олександр Кониський.

Cecilia Bartoli - Vivaldi: Sposa son Disprezzata.

Sposa son disprezzata,
fida son oltraggiata,
cieli che feci mai?
E pur egl'è il mio cor
il mio sposo, il mio amor,
la mia speranza.
L'amo ma egl'è infedel
spero ma egl'è crudel,
morir mi lascierai?
O Dio manca il valor
valor e la costanza.
I am a scorned wife,
faithful, yet insulted.
Heavens, what did I do?
And yet he is my heart,
my husband, my love, my hope.
I love him, but he is unfaithful,
I hope, but he is cruel,
will he let me die?
O God, valor is missing -
valor and constancy.